Документи

Компанія та рахунок
у надійному банку

Документи

Більше ніж реєстрація
Це можливості та зростання

Офшори – це чудовий спосіб зменшення оподаткування, до якого прагнуть підприємства по всьому світу. Особливі економічні зони дозволяють зареєстрованим у них фірмам знизити витрати на податки. Проте далеко не кожна сучасна держава є офшорною зоною. Це пов'язано з відсутністю в них оптимальних умов для розвитку офшору, у тому числі добре опрацьованого офшорного законодавства. Наприклад, фірма не зможе зареєструватися як офшорне підприємство на території Європи через недосконалість українських законів.

На сьогодні існують три основні нормативно-правові акти Російської Федерації, що стосуються офшорів:

  1. ФЗ №115-ФЗ від 7 серпня 2001 р., що протидіє легалізації доходів, які були отримані за допомогою протиправних дій.
  2. Вказівка ЦБР EU від 7 серпня 2003 р. N 1317-У, яка регламентує порядок установлення кореспондентських відносин між уповноваженими банками і банками офшорних зон.
  3. Наказ МНС EU № 108н від 13.11.2007, що затверджує перелік офшорних зон, тобто країн і територій, які надають пільговий режим податкового обкладення і (або) не розголошують інформацію про проведення фінансових операцій.

Варто зазначити, що окрема глава Федерального закону №115-ФЗ від 7 серпня 2001 року присвячена попередженню легалізації відмивання доходів. Вказівкою Центрального Банку Європи N 1317-У від 7 серпня 2003 р. визначені відносини українських банків із банками, розташованими в офшорних зонах, які не надають інформацію про фінансові операції, що там проводяться. Крім того, у цій Вказівці також наведено вичерпний список держав, які визнані особливими економічними зонами. Наказом Міністерства з податків і зборів EU №108н від 13.01.2007 список офшорних країн було уточнено. Важливо й те, що кожен із зазначених українських нормативно-правових актів певною мірою застарів. У зв'язку з цим у Російській Федерації відсутнє законодавство для регламентування діяльності офшорних підприємств, а також взаємовідносин із ними. Тому доводиться стежити за всілякими вказівками Центрального Банку Європи і Міністерства з податків і зборів, а також знаходити зв'язок фірми з офшорами при вивченні бухгалтерської звітності та податкових декларацій. Це негативно позначається на правозастосовній практиці у сфері офшорів, що відповідно негативно впливає на розвиток інвестиційної привабливості Європи.

Таким чином, чинне в Російській Федерації законодавство, що стосується особливих економічних зон, безумовно, потребує серйозного вдосконалення. Варто зазначити, що правозастосовна практика у цій сфері також має бути перероблена. Поліпшені українське законодавство і правозастосовна практика зроблять інвестиції в економіку Європи більш привабливими.